Найбільш проблемним питанням у реформуванні системи надання соціальних послуг є вироблення узгодженої позиції щодо кінцевих завдань процесу змін. Розробка спільного бачення недержавними надавачами соціальних послуг щодо того, як повинна виглядати ефективна система надання соціальних послуг, стикається перш за все з різними інтересами недержавних організацій, які представляють інтереси різних соціальних груп. Дуже часто інтереси організацій зумовлені видом бюджетного фінансування соціальних послуг чи установ, які працюють із конкретною цільовою групою.

Координаційно-експертна рада з питань соціальної політики Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики та НАН України впродовж 2013–2014 років постійно працювала над виробленням спільного бачення недержавними організаціями загальних параметрів системи надання соціальних послуг, принципів роздержавлення та децентралізації всієї системи. Нажаль дуже часто корпоративні інтереси організацій перемагали над загальними інтересами недержавного сектору. Особливо ця проблема проявилась при розробці нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги», який повинен стати рамковим для всієї системи надання соціальних послуг, визначити основні терміни, основні завдання та забезпечити рівність усіх учасників ринку соціальних послуг.

Центром перспективних соціальних досліджень Мінсоцполітики та НАН України щомісячно здійснюється моніторинг процесів у соціальній сфері України за такими показниками:

• основні показники соціально-економічного розвитку (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, стан виконання державного бюджету, рівень цін);
• рівень життя населення (міжнародні критерії бідності, аналіз стану прожиткового мінімуму визначений та фактичний, стан рівня заробітної плати в порівняні з міжнародними критеріями, соціальна допомога та стан реформування пенсійної системи);
• якість життя населення (моніторинг стану охорони здоров’я, харчування, стан освіти й розвиток культури);
• ринок праці (попит і пропозиції робочої сили, стан ринку праці);
• демографічна ситуація (кількість населення та його природній рух регіонами, рвень офіційної міграції);
• соціальне партнерство і соціальне середовище (рівень соціальної напруги, протести, страйки);
• моніторинг соціально-правових актів.

Досвід розробки і впровадження законопроектів у соціальній сфері показує, що найбільш проблемним для узгодження проекту нормативно-правових документів є Міністерство фінансів України.

Упродовж 2013–2014 років неурядові організації розробили та проводили громадські обговорення нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги», яка повинна сприяти реформуванню системи надання соціальних послуг, залучення недержавних надавачів соціальних послуг, гармонізації наявних нормативно-правових документів, які розроблені в цій сфері, але не працюють у зв’язку з неузгодженістю між собою. Проект було розроблено разом із фахівцями Міністерства соціальної політики та підтримувалось Міністерством на всіх етапах розробки.

Для розробки пропозицій до «Плану першочергових дій у сфері державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства та впровадження демократії участі» 4 липня 2014 року в приміщенні МБФ «Карітас України» пройшло засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики та НАН України. В засіданні взяли участь експерти групи «Реформа системи соціального захисту в Україні» Реанімаційного пакету реформ та 5-ї робочої групи «Соціальний діалог та справедливість» Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. Захід відбувся в рамках проекту ВБФ «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій» «Розширення доступу до якісних медичних та соціальних послуг в сфері протидії ВІЛ та ТБ», який фінансується ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» за підтримки Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.