В умовах загальносвітової кризи вирішення соціальних та економічних проблем вимагає об’єднання зусиль усіх учасників соціально-трудових відносин, вимагає соціального діалогу. Тільки баланс між економічними інтересами бізнесу та соціальними правами громадян може стати основою для сталого розвитку як окремої країни, так і всього світу. Це розуміють і в Європейському Союзі, це розуміють і в ООН. Саме тому питання розвитку соціального діалогу та питання забезпечення сталого розвитку лунають і в рішеннях генасамблеї ООН, і в рішеннях Міжнародної організації праці, і в документах Європейського Союзу. Важливою складовою успішної євроінтеграції країн Східного партнерства також є забезпечення сталого розвитку і підвищення ефективності соціального діалогу, до якого, крім традиційних соціальних партнерів, — профспілок та організацій роботодавців, долучаються ще й організації громадянського суспільства.
У контексті розвитку соціального діалогу та забезпечення сталого розвитку перед Україною, Грузією і Молдовою — країнами Східного партнерства, які підписали Угоду про Асоціацію з ЄС, стоїть важливе завдання — підвищення ефективності соціального діалогу, особливо в умовах радикальних ліберальних реформ.