Проблема України, як «соціальної держави», (ст. 1 Конституції), це глибока невідповідність між соціальними гарантіями, які задекларовані на законодавчому рівні, та тим, що держава реально може забезпечити, враховуючи соціально-економічні показники.
Задекларований об’єм видатків на соціальний захист мінімум в 3 рази перевищує суму, закладену в бюджеті України на соціальний захист та соціальне забезпечення. Українська соціальна політика за 25 років пройшла довгий шлях. Від радянської системи соціального захисту з «уравниловкой» та загальним охопленням населення соціальними заходами, повною зайнятістю та державною власністю на всі засоби виробництва, через пострадянську тотальну приватизацію, згортання соціальних програм та надання численних пільг для пом’якшення наслідків структурних реформ, до євроінтеграційних процесів.









